Вступ. Бажати, щоб жити

Чого б вам побажала? Того, що найкраще – того, що бажаємо собі, а також своїм близьким, наприклад на свята і на цілий прийдешній рік. Перш за все, багаторазових дотиків до серця: коли маленький Миколай починає повторювати слова, даючи надію, що однак буде говорити; коли дев’ятирічний Діма з діагнозом раку мозку після дев’ятої операції перестане терпіти [1].

Або таких моментів, коли прекрасна Таня відкриє двері до стародавньої церкви, з’ясує, як колись у ній було збудовано вертикально дві частини і два вівтарі, а в кожному брусі знаходяться мощі святого. Потім Левко напише для тебе індивідуальну ікону, котра є настільки дорогоцінною, що тебе могли б затримати на кордоні на зворотній дорозі додому. Але не затримають, бо тебе береже Онуфрій, несподівано записаний Володимиром.Безпечно переноситься в рюкзаці найближче до плечей і хребта. Бо нас ніщо не затримає. І коли Ігор нічого не каже, а Юрко говорить без перерви, що врешті повертається до дружини і дочки із заробітків з Польщі. І коли Єва все розуміє, обдаровуючи спокоєм, і розповість про найцікавіші тренди сучасного польського мистецтва.

Наше життя, що протікає між словами, потребує більше об’єднувальних слів. Щоб тексти добре писалися, перекладалися, читалися. Щоб мати до них мужність. Таку, як Cвєта котра щодня перебуває з хворими і особами, що потребують реабілітації. Сама зранена життям, попри все, може дати більше енергії ніж Proxima Centauri.

Подібно такою зіркою був дідусь Томаша, один із моїх улюблених поетів. Правдоподібно, дідусь не знав, що ним керувало, коли виконав цей „рятівний жест”. Тому що під час швидкого збору мусив вирішити, що взяти до валізи:

Тим більше цей вибір – запакувати книги – був незвичним і повним сподівань: оголошував приватну перемогу культури над історією, безперервність духу над хаосом насилля, війни, матерії [2].

Власне, найкрасивіші, найчутливіші наші вибори формують панораму обставин за яких ми усі живемо. Аби нам по справжньому і добре за ними жилося. Особливо, власне, у ті хвилини коли втратили на якийсь час власне значення і навіть коли Сашко говорить про смертьафірмує життя. Або навпаки. Дякую, що  саме з вами живу.

26 грудня 2018

[1] Хто хотів би допомогти фінансово реабілітації хворого Діми, може контактувати безпосередньо із мамою хлопця (осип олена михайливна номер картки 4149439107859740). Дякую за попередню допомогу анонімним благодійникам та наступним особам: Jarosława Szewczuk, Rafał Koza Koziński, Magdalena Kawa, Paweł Prokop, Henryk Ocholski, Andrzej i Irena Blusiewiczowie, Wojciech Dunin-Kozicki, Piotr Łucjan, Andrij Saweneć, Konsulat Generalny Ukrainy w Lublinie.

[2]Tomasz Różycki, Tomi. Notatki z miejsca postoju, Wyd. Fundacja Zeszytów Literackich, Warszawa 2013, s. 15.

Oлександра Зіньчук
Головний редактор