Strona główna/Підсумки дві тисячі сімнадцятого року в сімнадцяти реченнях

Підсумки дві тисячі сімнадцятого року в сімнадцяти реченнях

Першого грудня перемикаю пультом канали українського телебачення. Президент Порошенко радісно й урочисто, як це зазвичай буває з керівниками народу в хвилини піднесення, оголошує, що 2017 року знято найбільше в історії незалежної України вітчизняних фільмів. Понад тридцять п’ять фільмів у різних жанрах: побутових, історичних, фантастичних. Конкретний результат – арифметично достовірний, свій, національний. Перегляну з приємністю. Однак ще охочіше я би подивилася – можливо, саме у святкові дні, найпізніше в передноворічну ніч, щоб підсумкова цьогорічна статистика була ще кращою, – як пан Президент замість цукерків повідомляє новину, що додому вдалося повернути тридцять п’ять зниклих українських військових, що врешті-решт бодай стільки вдалося відбити, врятувати, витягнути з ворожих в’язниць, і що він буде й далі боротися за своїх людей, щоб у 2018 році всі утримувані досі на території Росії українські полонені повернулися додому. Мій приятель і ймовірний виборець Порошенка (оскільки з його попередником він познайомився раніше, ніж ми у Польщі) отримав від пана Президента медаль, тільки це була медаль посмертна. Українські сім’ї, як-от сім’я Юрія Матущака, чекають не на медалі, а на повернення зниклих дітей.

Втім, я сьогодні повинна бути мудрішою на один день, принаймні теоретично. Бо власне день тому на зустрічі в Луцьку почула від, сказати б, одноплемінника, місцевого польського громадянина, що я наївна у своїй діяльності і що звичайні герої, ті добрі українські люди, які рятували поляків на Волині і в Галичині, нікого не зацікавлять, бо гору бере ненависть і розлита кров, а не приклади доброти і звичайної людської порядності.

Отож, я більше не буду наївною: попрошу, щоб пан Президент, якщо не тридцятьох п’ятьох, то принаймні п’ятьох полонених повернув додому, до п’яти матерів або доньок, до п’яти сімей і друзів. Ні? П’ять – це теж наївність? То, може, хоча б трьох: до трьох матерів, батьків, домівок із дітьми? Трьох теж ні? Може, бодай одного? Адже хто рятує одну людину, той рятує цілий світ.

Александра Зіньчук

переклад: Sergii Gladyshuk​, редакція: Oleksandr Boichenko.